Історія кафедри біологічної та загальної хімії.
Історія кафедри біохімії.
Кафедра біохімії була організована в 1933 році на базі курсу харчової хімії Вінницького фармацевтичного інституту. Першим завідуючим кафедрою був професор Я.К.Морейніс. З 1936 до 1945 р. кафедру очолювали професори А.А.Крамер, Д.С.Воронцов, П.М.Сєрков, а з 1945 до 1971 р. - доцент І.С.Ройзман.
Науковим напрямком кафедри на той час було вивчення механізмів регуляції обміну речовин. В цей час на кафедрі працювали доценти С.Є.Буркат, E.A.Бауман, асистенти М.П.Петрова, С.С.Ярославська, О.О.Щербакова, Г.В.Весельська, Н.В.Лутохіна, пізніше прийшов доцент Л.М.Полосін. Курс органічної хімії очолювали доценти С.Є.Буркат (1934-1973 pp.), A.K.Багрій (1973-1975 рр.), О.В.Смірнова. Викладачами по курсу органічної хімії працювали асистенти Н.Я.Медведєва, П.Г.Рибак, Н.В.Сторч, Л.Г.Глухова. Понад сорок років на кафедрі працювали старшими лаборантами К.Е.Шафранська (1947-1988 pp.) і П.Ц.Аранович (1948-1993 pp.).
У 60-ті роки на кафедру прийшли працювати і захистили кандидатські дисертації випускники нашого інституту: С.В.Ладутько, А.П.Личко, Е.В.Столярчук, Б.О.Борисенко, частина з них нині працюють доцентами.
З 1971 до 1973 року кафедру очолював доцент Я.І.Карбач. Його наукові інтереси торкалися вивчення метаболізму жовчних кислот. З 1973 до 1974 р. кафедру тимчасово очолював доцент Л.М.Полосін, а з 1974 р. по 2001 рік кафедру очолює професор М.Б.Луцюк. Співробітниками кафедри на той час були: проф.О.О.Пентюк, доценти Б.О.Борисенко, С.В.Ладутько, А.П.Личко, Е.В.Столярчук, к.б.н.М.М.Черв'як, к.б.н.Г.З.Личик, к.б.н.О.В.Тертишна, к.б.н.Т.Л. Полеся, к.б.н. В.М.Істошин, старші лаборанти Н.В.Паламарчук, О.Г.Вовк, B.C.Добрянський, лаборант В.М.Мотузяник, лаборанти Н.В.Криклива, О.В.Пликанчук.
Науковим напрямком кафедри на той час були проблеми вітамінології, які стосуються участі вітамінів у процесах імунітету та метаболізму ксенобіотиків. По вказаній проблемі захищено ряд дисертацій, у тому числі О.О.Пентюком, А.П.Личко, Г.З.Личик.
В 1990 р. доцент кафедри О.О.Пентюк захистив докторську дисертацію на тему "Вітамінна та коферментна регуляція біотрансформації, фармакологічного ефекту та токсичності лікарських сполук", а в 1992 р. йому було присвоєно звання професор.
Співробітниками кафедри видані монографії: Витамины и иммунитет (автори: М.Б.Луцюк, М.В.Васильєв, 1979, 214 С); Биохимия и иммунология микробных полисахаридов (М.В.Васильев, М.Б.Луцюк, Г.К.Палій, О.В.Смірнова, 1984, 360 С.); Прогнозирование и профилактика акушерской патологии (Е.Т.Михайленко, П.Г.Жученко, М.Б.Луцюк та інш., 1989 р., 222 С.); Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния (А.А.Пентюк, Н.Б.Луцюк и соавт., 2003, 416 стр. под ред. акад Чуйко А.А.)
З 1986 р. на кафедрі під керівництвом проф. М.Б.Луцюка розпочалась робота по розробці нового поколінна сорбентів медичного призначення. З урахуванням великого практичного значення роботи рішенням Президії АН УРСР N387 від 20.09.88 при кафедрі відкрито сумісну лабораторію ВМІ та Інституту хімії поверхні АН УРСР по розробці і вивченню фізико-хімічних і медико-біологічних властивостей нових сорбентів. Лабораторію з 1988 по 2005 рік очолював професор О.О.Пентюк.
Результатом роботи по створенню сорбентів нового покоління стало затвердження в 1993 році препарата "ПОЛІСОРБ", призначений для лікування гнійних ран, інших гнійно-запальних процесів та для зупинки паренхіматозних кровотеч. У лютому 1994 р. затверджено ще один препарат, розроблений кафедрою біохімії ВМІ та ІХП АН України, - "Полісорб МП". Препарат виявився ефективним при лікуванні гострих шлунково-кишкових інфекцій, діарей іншого генезу, вірусного гепатиту, ендотоксикозів та інших захворювань. Властивості та дія препарату детально описані в численних публікаціях та 3 монографіях, виданих в період 1993 -2006 років:
Луцюк Микола Борисович - професор, доктор медичних наук, - завідувач кафедри біологічної та загальної хімії в період 1974-2001 року. Народився 28 березня 1931 року в м. Житомирі в сім'ї вчителів. В 1948 році закінчив середню школу в м.Клевань Рівненської області, а у 1954 році закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту. З 1954 по 1958 рік працював лікарем та головним лікарем району Північно-Казахстанської області Казахстану. В 1961 році закінчив аспірантуру при Львівському медичному інституті, а в 1962 захистив кандидатську дисертацію на тему: "Вплив вітаміну А на морфологію щитоподібної залози і вміст в ній йоду". З 1963 по 1974 рік працював в Курському державному медичному інституті (РСФСР) до 1970 року на посаді доцента кафедри біохімії, а з 1970 по 1974 - на посаді завідувача кафедри органічної хімії. В 1971 році захистив докторську дисертацію на тему: "Взаємозв'язок вітамінів С, фолієвої кислоти, В6 і В12 з імунобіологічною реактивністю організму". З 1974 по 2001 роки працював на посаді завідувача кафедри біохімії, а з 2001 року і по цей час - на посаді професора кафедри біохімії та загальної хімії. Одночасно з 1989 року по цей час за сумісництвом працює на посаді старшого наукового співробітника в спільній (ВНМУ - ІХП НАН України) лабораторії.
Історія кафедри загальної хімії
(тепер курс медичної хімії)
Кафедра загальної хімії організована в 1934 році професором Л.К. Морейнісом. З 1937 по 1941 рік кафедрою доцент Б.І. Сойбельман. В 1944 році завкафедрою став професор С.М. Чумаков, а в 1945 році - доцент С.Є. Буркат.
З 1946 до 1975 року завідував кафедрою доцент О.Д. Деспіллер. Студенти обожнювали цю прекрасну людину. Його лекції відзначались глибиною наукової думки, широким діапазоном знань з багатьох дисциплін; доступністю викладання. До кожної лекції О.Д.Деспіллер готувався як до визначної події. По лінії матері О.Д. Деспіллер - правнук адмірала Й. М. Дерібаса, на честь якого названа головна вулиця Одеси. Олександр Дмитрович був всебічно обдарованою людиною. Він володів українською, російською, французькою, англійською і німецькою мовами. Добре знався на поезії. Писав чудові вірші, сповнені філософської мудрості, оптимізму, гумору. Гарно малював, любив музику, вільно, без нот, виконував на фортепіано складні твори Баха, Бетховена, Дебюссі, інших композиторів. О.Д. Деспіллер, іспанець за походженням, любив Україну і вірно її служив. Його ім'я займає почесне місце серед імен, які прославили наш університет.
Глибиною і різноманітністю характеризувалась наукова діяльність О.Д.Деспіллера. Він розробив аналітичний метод дослідження хімічних речовин військового призначення, вивчав процеси формування вод курорту "Хмільник", річки Аму-Дар'ї, озера Балхаш. Про його широкий науковий кругозір свідчать такі наукові праці : "Нові методи визначення рН", "До питання формування содових вод у деяких районах Наддніпров'я", "Нові методи отримання добрив" та багато інших. Під час ліквідації аварії на ЧАЕС Олександр Дмитрович вніс в урядову комісію цінні пропозиції з питань хімічної дезактивації радіоактивних викидів. Крім того, доц. Є.А.Бауманом виконана робота на тему "Взаємодія білків з комплексними сполуками". Доцент Н.Є. Вартапетова вивчала властивості сірчаного кварцового піску і запропонувала його в якості доступного та ефективного адсорбента. Асистент Сливка О.Я. вивчала хімічний склад жовчі і жовчних камінців у хворих калькульозним і хронічним холециститом і захистила кандидатську дисертацію.
З 1975 року по 1991 рік кафедрою керував доцент О.К.Багрій, наукові інтереси якого торкались проблем органічного синтезу біологічно активних речовин з протипухлинним механізмом дії.
В 1991 кафедру загальної хімії об'єднали з кафедрою біологічної хімії, яку очолював до 2001 року проф. М.Б.Луцюк, а з 2001 року проф.Пентюк О.О.
В різні часи на кафедрі загальної хімії працювали доценти Вартапетова Н.Є.Ю Бауман Е.А., Гуменюк Т.В., асистенти Конахівська СМ.,, Гуринович М.А., Андреєв Г.В., на сьогодні кафедру представляють: доц. Смірнова О.В., Сливка О.Я., ст. викладач Зелінська Т.М., асистент Сулім О.Г., асистент Глухова Л.Г., асистент Лінник О.П., мл.асистент Ільченко О.В.
|
